Синтетична гіпотеза еволюції

Синтетична гіпотеза еволюції — це комплекс понять про еволюційний процес, що склалися в 20-50-х роках XX сторіччя.. Її було розроблено як наслідок по­єднання уявлень про мутації як єдине джерело спадкової мінливості, популя­цію як елементарну одиницю еволюції та дарвінівських уявлень про боротьбу за існування та природний добір. Основні положення цієї гіпотези такі:

1. Єдиним джерелом спадкової мінливості є мутації.

2. Усі еволюційні перетворення відбуваються в популяціях - елемен­тарних одиницях еволюції.

3. Елементарними факторами еволюції є боротьба за існування, хвилі життя, ізоляція, дрейф генів.

4. Існують три види еволюційного процесу: мікроеволюція, видоутво­рення та макроеволюція.

5. рушійною силою еволюції б природний добір, який діє на сукупність фенотипів популяції. Природний добір буває стабілізуючим, рушійним і розриваючим (дизруптивним).

6. Будь-яка систематична група організмів може або процвітати (пере­бувати у стані біологічного прогресу), або вимирати (перебувати у стані біо­логічного регресу). Біологічний прогрес досягається за рахунок змін у бу­дові: ароморфозів, ідіоадаптацій чи загальної дегенерації.

7. Процес еволюції необоротний, тобто при поверненні умов довкілля до попереднього стану адаптації кожного разу розвиваються заново, а не відтворюються попередні.