Бактеріофаги, або фаги (буквально з грецької — пожирачі бактерій) — це віруси, що вражають бактерії. Як і інші віруси, фаги є паразитами — вони не можуть розмножуватися без клітини господаря. При цьому фаги строго спеціалізовані: вони розпізнають і вражають лише певний вид бактерії, іноді — окремі штами одного виду.

Бактеріофаги — найчисленніша та найпоширеніша на Землі група вірусів. Бактерії мешкають повсюдно, а скрізь, де є бактерії, є й фаги: в ґрунті, водоймах, рослинах, в травному тракті людей і тварин та ін. Чим багатший субстрат мікроорганізмами, тим більше в ньому фагів. Разом з тим, фаги можуть існувати й за відсутності мікроба-господаря, зберігаючи здатність до інфікування протягом десятиліть. Бактеріофаги — важливий природний інструмент контролю чисельності мікроорганізмів.

Типова фагова частка складається з голівки та хвоста. У голівці міститься генетичний матеріал (ДНК або РНК). Хвостовий відросток забезпечує взаємодію фага з бактерією-господарем. Він має вигляд порожнистої трубки, по якій генетичний матеріал потрапляє з головки фага в цитоплазму бактерії. На кінці хвоста у багатьох фагів розташована базальна пластинка з тонкими довгими нитками, які допомагають вірусу закріпитися на поверхні бактерії.

Бактеріофаг, впізнавши «свою» бактерію, прикріплюється до її поверхні, розчиняє клітинну стінку і впорскує всередину генетичний матеріал. В результаті в бактерії припиняється синтез власних компонентів, ДНК бактерії руйнується та починається виробництво компонентів фага. З готових молекул ДНК та білків шляхом самозбирання в бактерії утворюються від 200 до 1000 зрілих фагових частинок (віріонів). Під дією фагового ферменту лізоциму та тиску зсередини, що наростає, клітинна стінка бактерії руйнується, та нові віріони виходять в навколишнє середовище. Весь цикл — від прикріплення фага до виходу його нащадків із бактерії — може тривати від декількох хвилин до декількох годин. Процес повторюється доти, поки не будуть зруйновані всі чутливі до даного фага бактерії.

Джерело:http://bacteriophages.info/ua/