Родина Злакові. Види родини Злакові легко розпізнати — вони мають своєрідне стебло-соломину з вузлами та порожнисті міжвузлями. В Україні злакові виключно трав’янисті багаторічні, зрідка одно- та дворічні рослини. У тропіках зустрічаються рослини із здерев’янілим стеблом —бамбук. Листки прості, мають піхву, яка обгортає стебло, та листкову пластинку з паралельним жилкуванням; розташовані почергово. Квітки злаків дрібні, зібрані в колоски, які, у свою чергу, утворюють складний колос (жито, пшениця, пирій), волоть (просо, овес, рис), качан (маточкові квітки кукурудзи) або китицю (перлівка). Кожен колосок може мати від 1–2 квітки до 20 двостатевих або одностатевих квіток. Оцвітина в квітці проста, має дві плівочки, що знаходяться між двох лусок. Звичайно є три тичинки та одна маточка. Квітки бувають двостатеві та одностатеві. Серед злаків більшість вітрозапильні (жито, кукурудза, пирій, тимофіївка), та є самозапильні (пшениця, рис, ячмінь). Плід — зернівка з багатим на крохмаль і білки ендо­спермом. Роль злаків у житті людини дуже важлива, адже всі основні сільськогосподарські культури — зернові: пшениця, рис, жито, ячмінь, овес, кукурудза, сорго тощо. З їх зернівок виготовляють хлібні та макаронні вироби, використовують на корм для худоби, зі стебел цукрової тростини, яку вирощують у тропіках, отримують цукор (в Україні цукор отримують із цукрового буряка). Із кукурудзи виготовляють олію. Лучні трави (тимофіївка, тонконіг, житняк, костриця) є кормом для свійських тварин. Основною зерновою культурою є пшениця.  Серед дикорослих злаків у степах України гідне місце посідають види ковили. Під впливом господарської діяльності людини (розорювання степів, випасання худоби) ці рослини зникають, тому потребують охорони. Серед 11 тис. видів злаків зустрічаються і бур’яни — пирій, вівсюг, мишій.