Печінковий сисун - ендопаразит великої та дрібної рогатої худоби, а також людини. Паразитує в печінці та жовчних протоках овець, кіз, великої рогатої худоби, свиней, коней.
Тіло дорослого черва листоподібно сплюснуте , сягає в довжину 3 см, у ширину - 1,3 см. Задній кінець тіла загострений. На передньому, широкому кінці тіла видається вперед вузький виступ, на якому розташовується ротова присоска. У дорослих червів добре розвинені тільки органи фіксації в тілі господаря (присоски), травна система (крім традиційного для тварин способу поглинання їжі через рот, черви можуть всмоктувати їжу всією поверхнею тіла) і статева система. Дорослі черви відкладають безліч яєць у жовчні протоки печінки, звідки вони з струмом жовчі потрапляють в кишечник господаря і потім з екскрементами викидаються назовні. Подальший розвиток яйця триває тільки в тому випадку, якщо воно потрапляє в воду (ставок, струмочок, калюжу). У воді через 2-3 тижні з яйця виходить вільноплаваюча вкрита війками личинка – мірацидій. Пристосувальні поведінкові реакції мірацидія змушують його весь час підніматися вгору до світла. В результаті личинки збираються біля поверхневої плівки води, куди регулярно піднімаються для дихання молюски ставковики . Крім того, у мірацидіїв добре розвинене хімічне чуття, вони здатні реагувати на дуже невеликі кількості у воді слизу, що виділяється молюсками. На передньому кінці тіла личинки є велика залоза, протоки якої відкриваються на вершині м'язистого хоботка. Мірацидій прикріплюється до тіла молюска за допомогою хоботка і починає виділяти секрет, який частково розчиняє тканини господаря. Це дозволяє мірацидіям розсовувати клітини молюска і протискуватися між ними. Сам процес здійснюється шляхом ритмічних м'язових скорочень тіла личинки і займає близько 30 хвилин.
В тілі молюска мірацидій скидає війки і перетворюється на наступну личинкову стадію - спороцисту. Тіло спороцисти представляє собою мішок, заповнений зародковими клітинами. Спороциста позбавлена кишечника і поглинає поживні речовини всією поверхнею тіла. Нервова система і органи чуття майже не розвинені.В результаті партеногенетичного розмноження із тіла материнської спороцисти виходять особини дочірнього покоління - редії.
Редії, розірвавши тіло материнської спороцисти, мігрують в печінку молюска. У них добре розвинений шкірно-м'язовий мішок, на задньому кінці тіла розташовуються два локомоторних (рухових) вирости, в передній частині тіла знаходится статевий отвір, непогано розвинена нервова система. Травна система складається з мускулистої глотки і мішкоподібного кишечника. Редії активно пожирають тканини печінки молюска, крім того вони можуть поглинати поживні речовини всією поверхнею тіла. Розмножуються редії партеногенезом, зародкові клітини, що містяться в тілі личинок дають початок новим поколіням редій, а також личинкам церкаріям.
Тіло церкарія має присоски, сформовану, але не діючу травну систему, нервову і видільну систему. Органи чуття сприймають механічні та хімічні подразнення. Головна відмінність церкарія від дорослого сисуна - наявність у личинки на задньому кінці тіла довгого м'язистого хвоста. Церкарії дуже рухливі. Вийшовши з тіла молюска, церкарії активно плавають у воді, але не харчуються, а живуть за рахунок запасів поживних речовин, накопичених редіями. Через деякий час церкарії виповзають на траву біля берега водойми, відкидають хвіст і вкриваються товстої оболонкою - цистою, всередині якої можуть деякий час зберігати життєздатність. Ця стадія розвитку називається адолескарій.
Людина і тварини заражаються печінковим сисуном під час пиття води з заражених водойм або при поїданні водяних рослин з прикріпленими адолескаріями. Шлунковий сік розчиняє оболонку адолескарія, крізь стінку кишківника личинки проникають у черевну порожнину, згодом крізь капсулу печінки - у внутрішньопечінкові протоки і жовчний міхур. Можливий і гематогенний шлях міграції - системою ворітної вени. Статевої зрілості досягає через 3-4 міс, після чого починається виділення яєць. Захворювання протікає дуже важко. Спостерігаються сильні болі в печінці, підйом температури, нудота, блювота, анемія, загальне виснаження. При важких зараженнях можливий смертельний результат.
Таким чином життєвий цикл дуже складний і пов'язаний з чергуванням поколінь (дорослий черв - яйце - мірацидій - спороциста - редія - церкарія - дорослий черв) і зміною господарів (остаточний господар - великий ссавець, проміжний господар - малий ставковик).
